Сучасний стан української астрономії: аналітичне дослідження

Дослідження проводили:

• Вероніка Зекріна;
• Наталія Васьківська;
• Лихолат Олег;
• Андрій Галай;
• Юрій Гринь;
• Світлана Галагуз;
• Олександр Барабанов;
• Михайло Коротя;
• Катерина Братюк;
• Дмитро Квітка;
• Алла Лисачок;
• Владислав Криворучко;
• Ольга Хартон.

Проблематика

Дослідження проводилося в рамках окремого проєкту на запит керівників відділів та директора Clear Skies Foundation (надалі – CSF). Основною метою дослідження було отримати об’єктивну, актуальну та неупереджену інформацію щодо сучасного стану української астрономії та її історії з 1991 року задля формування довгострокової стратегії CSF. Другорядною метою є підвищення обізнаності суспільства щодо реального стану нашої астрономічної науки.

Ключова проблема, з якою ми стикнулися перед початком дослідження, – фактична відсутність достовірної інформації щодо нашої науки. Більшість тез, які могли бути наявними в публічному просторі, лунала або від наших науковців, які (як виявилося пізніше) в більшості випадків мали упереджені та суттєво завищені оцінки стану справ, або від «експертів», які транслювали відверто недостовірні факти щодо української науки. Відкриті джерела на кшталт Вікіпедії містять обмаль інформації з цієї тематики, а сайти самих університетів, кафедр та обсерваторій здебільшого катастрофічно застарілі та містять різний обсяг самореклами, що унеможливлює перевірку достовірності фактів. Офіційні доповіді МОНУ варіюються від «астрономія не на часі» до «українська наука є найбільш передовою в світі». Зрозуміти справжній внесок українських астрономів у світову науку, які у нас дійсно є проблеми, який їхній масштаб і які можливі шляхи їх вирішення було неможливо, тому ми розпочали власне дослідження.

Ключові задачі

1. Скласти перелік усіх публічно доступних наукових публікацій українських астрономів з 1991 по 2025 рік та наявних у NASA ADS. Відмітити статті, які є дублікатами та видалити ті, які не належать до астрономії.
2. Скласти перелік усіх науковців, що мають українську афіліацію хоча б в одній науковій статті з астрономії, опублікованій в період з 1991 по 2025 рік.
3. Визначити приблизну демографію українських науковців, беручи за основу біографії з сайтів ВНЗ, а в разі їх відсутності – роблячи оцінку, спираючись на дату публікації першої наукової статті.
4. Для кожної статті визначити:
   • Дату публікації.
   • Рівень (h-index) журналу, в якому вона була опублікована.
   • Кількість справжніх цитувань.
   • Кількість самоцитувань.
5. Вивести формулу для оцінки внеску науковців (a.k.a. «науковий рейтинг»), яка б враховувала водночас і загальну кількість публікацій, їх значущість, виключала самоцитування та враховувала різний вік публікацій.
6. Для кожного науковця порахувати його науковий рейтинг за сукупністю усіх опублікованих статей.
7. Визначити перелік наукових груп, в рамках яких працюють українські астрономи, визначити їх чисельність, порахувати сукупний та середній науковий рейтинг їх учасників.
8. Спробувати провести деперсоналізоване анкетування студентів українських ВНЗ, що навчаються на спеціальності «Фізика та астрономія».
9. Принаймні частково автоматизувати процес збору та аналізу даних для щорічного оновлення дослідження.

Disclaimer

З міркувань поваги до внеску науковців та їхньої репутації, якими б вони не були, в цьому дослідженні ми не публікуємо конкретні прізвища, назви статей або інституції. Ці дані є закритими для службового користування та можуть використовуватися лише ГО «Clear Skies Foundation» і Міністерством освіти та науки України в разі наявності відповідного запиту з боку офіційних представників МОНУ. Втім, у дослідженні наводиться детальна методологія та формули, які були використані для розрахунків. Переважна більшість (понад 90%) джерел інформації є публічними та загальнодоступними у мережі Інтернет.

Основна мета дослідження полягала у визначенні достовірної (наскільки це можливо) інформації щодо історії та поточного стану української астрономії, спираючись на факти і числа, а не на оціночні судження вочевидь упереджених осіб. Серед усіх авторів дослідження немає жодного професійного астронома, а нашою метою, як організації, є допомога українській астрономії та астрономам. Відповідно, ми вважаємо наші результати та висновки неупередженими.

Оскільки отримані нами результати будуть безпосередньо впливати на пріоритетність надання допомоги в рамках майбутніх проєктів ГО «Clear Skies Foundation», усі астрономи, які були або є волонтерами та працівниками ГО «Clear Skies Foundation» були виключені зі списків для надання допомоги.

Якщо ви виявили помилки чи спірні моменти у методології дослідження, явні помилки у наведених результатах або вважаєте, що ми не врахували важливі фактори – напишіть нам на електронну пошту analytics@csf-ua.com.

Частина 1. Перелік публікацій

В якості основного джерела інформації щодо публікацій українських науковців ми використовували NASA Astrophysics Data System (надалі – NASA ADS) [1]. Це американські архів і база даних, які містять понад 3 мільйони наукових статей, книг, дисертацій та монографій з астрономії, що датуються 1518–2026 роками. Переважна більшість наукових видань з астрономії автоматично завантажують туди усі публікації з кожного випуску; також по всьому світу активно відбувається оцифровка архівів старих публікацій. За усіма показниками, це ідеальна відправна точка нашого аналітичного дослідження.

Для того, щоб знайти усі публікації українських астрономів, в пошуковому рядку NASA ADS потрібно ввести запит «collection:astronomy aff:"Ukraine" year:(1991-2025)» [2]. Система на основі цього запиту обирає статті з астрономії ігноруючи статті з інших тематик, де є хоча б один науковець з українською афіліацією та які були опубліковані в 1991-2025 роках включно. Станом на кінець грудня 2025 року за вказаним запитом система NASA ADS надає інформацію про 10 297 публікацій. Ми аналізували лише статті, опубліковані за часів незалежності, оскільки за радянських часів було опубліковано всього 27 статей з українською афіліацією, тобто ця вибірка не є репрезентативною.

Одразу після завантаження переліку із 10 297 статей, при їх початковому аналізі ми виявили, що приблизно 16% публікацій були помилково класифіковані як ті, які належать до астрономічної тематики. Основною причиною наявності таких статей у переліку наукових публікацій з астрономії, за словами працівників NASA ADS, до яких ми зверталися, є автоматичне завантаження статей з журналів з багатьма тематиками. Система NASA ADS недостатньо надійно перевіряє, до якої тематики відноситься стаття, і здебільшого користується інформацією, наданою самим журналом. В деяких випадках усі статті, які є в поточному випуску журналу, автоматично відмічаються як статті з астрономії, незалежно від їх справжньої тематики. Відповідно, для того щоб наші результати були достовірними, спочатку потрібно видалити з переліку статей усі публікації, які не належать до астрономічної тематики.

Визначення тематики статті відбувалося в два етапи. Спочатку для визначення приблизної тематики статті ми використовували автоматичний алгоритм, який шукав ключові слова, що відповідають одній з 20 тем. Перелік тем та відповідних ключових слів наведений у Таблиці 1. Статті, у яких були відсутні будь-які з перелічених ключових слів, відмічалися як не-астрономічні. Після цього відбувалася додаткова перевірка кожної статті вручну, щоб переконатися, що алгоритм для класифікації має достатній рівень точності і що його можна використовувати в подальшому для щорічного оновлення статистики.

Табл. 1. Перелік тематик наукових статей з астрономії, відповідних ключових слів та кількості статей. 

За результатами сортування до категорії «астрономія» належить 8372 статей з 10 297, а решта 1925 належать до інших тематик: фізики, медицини, біології, хімії та навіть архітектури. Зауважимо, що частина астрономічних статей відноситься одразу до кількох тематик. Наприклад, якщо є стаття про спостереження конкретної галактики, то алгоритм відносив її в першу чергу до статей про галактики, а не про інструменти або методи спостережень. Однак, якщо в статті описується новий метод спостереження галактик загалом, то така стаття відноситься вже до інструментів та методів, а не до галактик.

Після автоматичного сортування була проведена перевірка якості роботи алгоритму. В рамках своєї діяльності Архівний відділ CSF вручну розсортував усі наявні в NASA ADS статті українських науковців за 1991–2025 роки, користуючись тим самим набором ключових слів, а також аналізуючи абстракти та тексти самих статей. За результатами сортування вручну:

• Класифікація 92% статей співпала з автоматичним сортуванням.
• У 8% випадків класифікація відрізнялася. Здебільшого подібна проблема траплялася в статтях, що належать до кількох тематик. Для таких статей автоматична класифікація переважно надавала некоректні результати, які були пізніше виправлені при перевірці вручну.

Невелику кількість, а саме 2% астрономічних статей не вдалося віднести до жодної тематики з різних причин; такі публікації ми розподілили до категорії «Інше». Здебільшого це були статті, написані в 1990-х роках, в яких обговорювалася концепція майбутнього розвитку української астрономії та космонавтики. Під час аналізу майже усіх таких публікацій виявилося, що автори статей спиралися на сумнівні твердження, відверто завищені (в декілька разів) показники продуктивності українських науковців та числа, для підтвердження яких не вдалося знайти надійних джерел. Очікувані результати та показники української науки, заявлені в таких статтях, були абсолютно нереалістичними та не справдилися в реальності.

Серед інших статей, що відносяться до цієї категорії, траплялися поодинокі випадки публікації шаблонів статей різних наукових журналів без внесення туди змін, просто з доданим прізвищем та афіліацією автора. Також був відносно невеликий, але помітний відсоток статей, вміст яких був відвертою демагогією на якусь тему без справжнього наукового внеску. Подібні публікації траплялися здебільшого у нерецензованих виданнях. Фінальна група статей з категорії «Інше», яка, на відміну від попередніх груп статей, не має негативного впливу на репутацію української науки – це статті, написані в пам’ять про інших науковців, здебільшого про їхніх вже покійних наукових керівників, їх життєвий шлях та науковий внесок.

Для загальної статистики наведемо декілька графіків.

Рис. 1. Загальна річна кількість наукових статей, опублікованих українськими астрономами в період з 1991 по 2025 роки.

Рис. 2. Відсоткове співвідношення загальної кількості статей різних тематик.

Рис. 3. Річна кількість наукових статей з восьми тематик з найбільшою кількістю статей.

Частина 2. Перелік науковців

Ми завантажили перелік усіх авторів зі всіх 8372 наукових статей з астрономії, які ми категоризували в попередньому розділі. Спочатку для кожного науковця ми визначили кількість публікацій, в яких була українська афіліація. Якщо для конкретного науковця ця кількість дорівнювала нулю – вочевидь, це не український науковець; такі особи одразу видалялися зі списку. Таким чином кількість науковців, які мали хоча б одну статтю з українською афіліацією, становила 6689. Зауважимо, що серед них можуть траплятися іноземні громадяни, які мали тимчасові контракти або навчалися в українських ВНЗ під час написання статей, тому вони також можуть мати українську афіліацію, однак відсоток таких осіб незначний та не впливає на загальну картину.

Далі – більш складна задача. В процесі аналізу виявилося, що через різні вимоги до оформлення прізвищ та ініціалів науковців в різних журналах виникає плутанина. Наприклад, «Іванов, Андрій», «Іванов, А.» та «Іванов, А.В.» – це одна й та сама людина чи три різні? Таких випадків було без перебільшення тисячі, тож нам довелося витратити чимало часу на те, щоб вичистити список і переконатися, що внесок кожного науковця записаний під єдиними ініціалами. Ми перевіряли як збіг афіліацій авторів, зокрема враховуючи випадки, коли науковці змінювали афіліацію, так і співпадіння тем, оскільки переважна більшість астрономів проводить майже усі дослідження лише з однієї тематики, рідко змінюючи її впродовж життя.

В результаті ми отримали фінальний перелік з 3578 осіб, тематики їхніх досліджень та загальну кількість опублікованих наукових статей.

Табл. 2. Розподіл українських науковців за кількістю публікацій.

У таблиці 2 наведений розподіл науковців за кількістю написаних ними статей з астрономії. Як видно, найбільша кількість науковців – 3258 – публікувала від 1 до 4 статей за весь час. Ми припускаємо, що значною мірою це можуть бути студенти, які згодом змінили напрямок роботи (наприклад, пішли працювати в IT-сфері); також в цю категорію можуть потрапляти іноземці, які тимчасово працювали в Україні та вказували відповідну афіліацію, та науковці із суміжних сфер (наприклад, з фізики, біології чи хімії), які одноразово робили дослідження з астрономії. Усього 250 українських астрономів має понад 20 публікацій за все життя.

Рис. 4. Кількість науковців, які опублікували хоча б одну наукову статтю з астрономії впродовж року за період 1991-2025 рр. Включає студентів, іноземців з тимчасовими контрактами в Україні та інші перелічені вище категорії.

На рисунку 4 зображено динаміку кількості науковців, які публікували або були співавторами хоча б однієї статті протягом 1991-2025 року. Як видно з графіку, пік активності науковців припадає на 2013 р., тоді як в 2025 році рівень впав до показників 1995-2005 рр. Помітна дуже чітка кореляція між кількістю науковців та опублікованих впродовж року наукових статей – показники на обох графіках коливаються майже пропорційно один до одного. Також видно суттєвий та стабільний спад впродовж останніх 13 років, починаючи з 2013 року. На графіках наявні локальні максимуми в 2020 та 2024 роках, однак їх присутність не змінює загального негативного тренду, який стрімко погіршується починаючи з 2022 року. Така тенденція свідчить про численні глибинні проблеми в українській науці. Деякі з них з’явилися або загострилися з початком повномасштабного вторгнення в 2022 році, однак частина існувала ще принаймні з 2013 року, а можливо, й раніше. 

Частина 3. Демографія науковців

Під час дослідження внеску наших науковців-астрономів окремо постало питання демографії, а саме розподілу за віком, адже він буде одним з визначальних факторів для астрономії, як науки, в довгостроковій перспективі. Головний аспект, який нас цікавив – чи є в нас достатньо молодих науковців, які могли б через 10-15-20 років замінити старше покоління, якому вже зараз 60+ років.

«Здоровим» вважається розподіл, в якому є значний відсоток активних науковців віком 30-50 років з великою кількістю учнів та студентів віком 15-25.

• Діапазон 30-50 років – це той проміжок часу, коли середньостатистичний науковець є найбільш продуктивним: він вже має чималий досвід, як правило, не чинить супротиву інноваціям, а його організм знаходиться поблизу піку фізичних та когнітивних здібностей. Ми припускаємо, що переважна більшість науковців має найбільшу кількість публікацій та публікує свої найбільш значущі дослідження, коли вони перебувають (або перебували) саме у цьому віковому діапазоні від 30 до 50 років. В рамках цього дослідження ця гіпотеза була перевірена для українських науковців.
• Більш молоді (20-25 років) студенти та аспіранти ще не мають потрібного досвіду, знань та навичок, тому здебільшого вони публікують невелику кількість статей щороку, або велику кількість публікацій з невисокою значущістю кожної з них.
• Старше ж покоління (60+ років) здебільшого є дуже резистентним до інновацій, а їх продуктивність часто знижується через низку факторів, зокрема зростання кількості та інтенсивності хронічних хвороб. Водночас, вони мають за плечима величезний досвід, який поступово передається наступним поколінням.

Розподіл з надзвичайно великою кількістю молодих науковців віком до 30 років характерний для країн, де астрономія як наука тільки нещодавно почала розвиватися, та для країн із загалом дуже високою народжуваністю, наприклад, Індії. Розподіл, де переважна більшість науковців мають вік понад 60 років, трапляється в різних країнах, зокрема, в Греції [3] та Польщі [4]. Обидва варіанти мають свої перелічені вище недоліки. Ідеальний розподіл вікових груп дуже важко визначити, ми вважаємо, що більш-менш оптимальним є 50% молодих науковців до 30 років, 30% науковців віком від 30 до 50 років та 20% науковців віком 50-60+. Зауважимо, що більшість молодих астрономів рано чи пізно покидають наукову діяльність з різних причин, тому їх початкова кількість має бути значно вищою, аби з плином часу достатня кількість людей переходила у наступні категорії.

Тепер розглянемо справжній розподіл для українських астрономів, порахований за нашими оцінками. Для частини науковців нам вдалося знайти їх дати народження на сайтах університетів. Втім, для більшості доводилося робити оцінки, базуючись на даті першої публікації. Більшість перших наукових публікацій відбуваються у віці 20-25 років, коли людина є магістром або аспірантом; зрідка бувають публікації у 15-17 років; подекуди перша стаття виходить в 30 або більше років. Виходячи з цієї інформації, ми зробили припущення, що в середньому, віднявши від дати публікації 20 років, можна з достатньою точністю оцінити вік науковця. Ми оцінили похибку такої оцінки на основі вибірки тих астрономів, вік яких вдалося знайти на сайтах університетів або з інших джерел, порівнюючи їх справжній вік та оцінку за цим методом. Виявилося, що в середньому відхилення становить ±5 років, що для поточного дослідження є достатньою точністю. За результатами збору інформації та проведення оцінок, вийшов наступний розподіл.

Рис. 5. Розподіл українських науковців за віком (усі роки).

Розподіл науковців за віком, якщо брати усі роки незалежності, виявився нерепрезентативним. Ті молоді науковці, яким в 1991 році було 25 років, зараз вже є 60-річними професорами. Тому ми вирішили побудувати окремі розподіли, беручи публікації за один рік з інтервалом в 10 років.

Рис. 6. Розподіл науковців за віком у 2005, 2015 та 2025 рр. В 1995 році було замало науковців, щоб скласти повноцінний розподіл.

На рисунку 6 зображений розподіл науковців за віком у 2005, 2015 та 2025 рр. Зазначимо, що на графік виносився вік лише тих науковців, які опублікували принаймні одну статтю у відповідному році. Форма розподілу суттєво відрізняється в залежності від року та відповідає різним періодам: 2005 рік – поступове зростання української астрономії, 2015 – майже пік, 2025 – спадання.

На графіку за 2005 рік є два піки:

• 20-25 років – студенти, які публікують свою першу статтю;
• 51-55 років – визнані українські астрономи, які продовжували працювати в обсерваторіях та на кафедрах зі студентами.

При цьому, науковців віком понад 66 років всього 7 осіб.

Найбільш здоровий розподіл ми спостерігаємо в 2015 році:

• Величезна кількість молодих науковців віком 20-25 років.
• Значна кількість астрономів віком 31-45 років зі спадом ближче до 50 років.
• Пік 51-55 років змістився на 56-65, що є логічним відображенням старіння за 10 років.
• Зросла кількість старших науковців віком 66+ років (45 проти 7 у 2005 році).

Стає помітною тенденція, що дедалі більше науковців обирали не йти на пенсію, а продовжувати займатись дослідженнями та працювати зі студентами. Вона має як позитивні наслідки – більше часу для передачі досвіду, так і негативні – відсутність робочих місць за спеціальністю для молодого покоління.

В 2025 році розподіл кардинально змінився:

• Високих піків, характерних для минулих десятиліть, вже немає.
• Зменшення чисельності науковців усіх вікових категорій, крім старшого покоління віком понад 70 років.
• Молоді науковці віком 20-25 років фактично відсутні, особливо порівняно з 2015 роком. Пік кількості науковців віком 20-25 р. 2015 року, який давав надію на збільшення кількості українських астрономів впродовж наступних десятиліть, фактично «розтанув».
• Активних науковців віком 30-40 років було всього 50 (менше ніж 10 років тому), тобто більшість з тих, кому в 2015 було 20-30 років, вирішили не продовжувати свій науковий шлях. 
• Також видно ще більше старіння наукової спільноти загалом: все більше науковців продовжують працювати навіть у 80-85 років.

Наразі в демографії української астрономії зберігаються три негативні тенденції: зменшення кількості астрономів в цілому; старіння астрономічної спільноти; мала кількість нових науковців. Старше покоління науковців починає (вже доволі масово) помирати від старості, і водночас в нас не вистачає молоді та людей середнього віку, які могли б їх замінити. До таких тенденцій призвела ціла низка факторів: від повномасштабної війни та втрати частини територій до скорочення чисельності кафедр астрономії по Україні загалом і неможливості молодим науковцям отримати роботу по спеціальності, бо значну частину з тих небагатьох місць досі займають науковці віком 60-80+ років. Це призводить, зокрема, до відтоку кадрів за кордон через неможливість працевлаштування в Україні та низьку заробітну плату. Причому, відтік відбувається не тільки серед молоді 20-25 років, але й серед науковців віком 30-50 років.

Водночас, були деякі фактори, внесок яких ми початково переоцінювали. Наприклад, під примусову мобілізацію до складу Сил оборони України підпадає доволі невеликий відсоток астрономів, оскільки багатьом вже понад 60 років; серед астрономів, кому менше 60, значний відсоток жінок; також професори мають відстрочку, а студенти (з нюансами) теж мають відстрочку. Тому вона не є вирішальним фактором у скороченні загальної кількості астрономів.

Від кількісних показників перейдемо до якісних.

Рис. 7. Середня кількість опублікованих статей науковцями різного віку у 2005, 2015 та 2025 рр. Станом на 2005 рік в українській астрономії не було науковців старших ~75 років, тому для цього року показники за наступні вікові категорії дорівнюють нулю.

Ще одним показовим графіком є рисунок 7, на якому відображена середня кількість опублікованих статей з астрономії науковцями з різних вікових категорій у 2005, 2015 та 2025 рр. Крім найбільшої загальної кількості публікацій, період близько 2015 року характеризувався ще й трохи вищою середньою продуктивністю науковців майже усіх вікових категорій. Подекуди усього на кілька відсотків, порівняно з 2005 та 2025 роками, а подекуди – приблизно в 1.5-3 рази. Загалом, для науковців віком 20-50 років кількість публікацій впродовж усього проміжку часу з 2005 до 2025 залишалася приблизно сталою, але починаючи з 55+ років дисперсія суттєво збільшується.

Оцінити кількість статей на рік, в яких кожен окремо взятий науковець зробив найбільший внесок, дуже складно. Переважна більшість статей має 2+ автори і внесок кожного у відсотках невідомий. Наприклад, професор, який працює в університеті, може бути науковим керівником одразу в кількох студентів та стати співавтором їхніх статей. В цьому немає нічого поганого, якщо цей науковець дійсно доклав зусиль для проведення одразу кількох досліджень та публікації їх результатів, втім ми натрапили на випадки, коли іменитих професорів додають в десятки наукових статей «за компанію», часто щоб стаття була прийнята до публікації без рецензії, або з мінімальною кількістю зауважень.

В будь-якому разі, за наявними на цьому етапі даними ми могли оцінити лише продуктивність в контексті середньої кількості публікацій на рік, де науковець є єдиним автором чи співавтором. Як видно з графіка, у 2015 та 2025 роках найбільшу середню кількість статей на рік мали саме старші науковці віком 60-80 років, однак варто враховувати перелічені вище фактори. При цьому, ми помітили дуже повільне зростання продуктивності. Продуктивність науковців віком 20-25 років та 35-40 років відрізняється усього на 25%, що було значно менше за очікуваного нами зростання в кілька разів. Тобто, для науковців віком 25-50 років існують якісь систематичні фактори, які ускладнюють проведення досліджень, написання та публікацію статей. Дана динаміка може свідчити про кілька можливих причин, ймовірно – про їхню сукупність:

• Відтік кадрів: найкращі науковці мають більшу ймовірність працевлаштування за кордоном, таким чином часто вибуваючи з вибірки і цим знижуючи середні показники продуктивності в кожній віковій категорії.
• Неможливість працевлаштування: як ми вже зазначали, в Україні й без того дуже мало кафедр астрономії та обсерваторій, а частину з цієї обмеженої кількості місць пожиттєво займають старші науковці. Впродовж останніх кількох років кількість кафедр почала ще більше скорочуватися через нестачу студентів та об’єднання факультетів.
• Низькі зарплати: демотивують найкращих науковців продовжувати діяльність та змушують їх йти в інші галузі. Якщо в людини достатньо здібностей та наполегливості, щоб бути успішною в астрономії, то з високою ймовірністю вона стане успішною й в інших галузях, тільки за значно вищу зарплатню.
• З високою ймовірністю, бюрократичні перепони: українська наука дуже бюрократизована, низка законів та підзаконних актів застарілі та не відповідають темпу розвитку сучасної науки і через це змушують науковців витрачати час на, умовно, написання величезних річних звітів, а не нових наукових статей.
• «Закриті» статті: також пізніше ми помітили тенденцію, що частина науковців публікуються в закритих журналах кафедр, які згодом не були опубліковані в NASA ADS, і, як наслідок, не потрапили до нашої статистики. Це значною мірою пов’язано з вимогами самих університетів та застарілою нормативно-правовою базою. Оскільки такі статті ніхто не бачить, крім, власне, працівників самого університету (тобто, повноцінних цитувань такі статті взагалі не набирають), то науковці не мають жодної мотивації публікувати дійсно значущі результати у таких виданнях. Частина з них були пізніше опубліковані самими науковцями і ми провели аналіз низки таких статей, зокрема їхнього вмісту, і їхня «якість» викликала в нас питання щодо взагалі доцільності існування таких закритих журналів при кафедрах. Частково ситуацію можна виправити за рахунок оцифровки цих статей з їх подальшою публікацією в NASA ADS. Однак, все одно наявна наукометрична система потребує комплексного перегляду відповідних нормативно-правових актів з боку МОНУ. Втім, на жаль, не всі науковці, які публікують статті такої якості в закритих журналах, роблять це виключно через бюрократичні вимоги з боку держави, і для деяких з них такі «закриті» статті ще й не найгіршими за якістю.

Перелічені фактори впливають не тільки на вихід з галузі найбільш продуктивних науковців, але й демотивують решту науковців, які залишаються працювати в Україні. Поверх цього накладається ще й стрімке зниження кількості студентів-астрономів, які кожного року вступають навчатися до університетів, яке ми продемонстрували на попередньому графіку. Згідно з офіційною статистикою МОНУ, на спеціальність «104 Фізика та астрономія» за 2020-2024 роки вступило 1 519 здобувачів освіти, зведені дані за 2025 рік у публічному доступі відсутні [5]. При цьому освітню програму «Астрономія» у 2025 році обрало 18 абітурієнтів. Набір на цю спеціальність здійснювали лише 3 університети за 4 конкурсними пропозиціями [5]. Зауважимо, що частина студентів припиняє своє навчання і покидає шлях науковця, так і не опублікувавши жодної статті, тому кількість сумарна кількість абітурієнтів за останні роки та молодих науковців з хоча б однією публікацією відрізняються.

На основі аналізу відкритих даних ЄДЕБО про кількість вступників та випускників бакалаврських та магістерських програм за спеціальністю «Фізика та астрономія» ми виявили, що закінчує бакалаврські програми на близько 30-40% студентів менше, ніж вступає. Також ми виявили, що кількість випускників бакалаврських програм складає близько 25% осіб, які публікували статті в поточному році.

Додатково зазначимо, що нам майже не вдалося знайти з відкритих джерел інформації щодо того, які науковці досі є живими. Для переважної більшості з них ця інформація невідома, а припинення публікації статей може відбуватися з багатьох причин, особливо в умовах повномасштабної війни. Сайти університетів, в свою чергу, оновлюються вкрай нерегулярно і з великою затримкою: часто на сайті показуються науковці, які вже декілька років не працюють в цьому навчальному закладі. Як наслідок – частка науковців віком понад 50 років може бути дещо завищеною.

Навіть з врахуванням вищевказаних неточностей, зібрана статистика однозначно свідчить про вкрай складне майбутнє для української астрономії як мінімум через наступні причини:

1. Значна частка нині активних науковців в наступні 20-30 років просто помре від старості, що також супроводжуватиметься втратою їхнього чималого досвіду. Враховуючи доволі невисоку середню тривалість життя в Україні (65 років для чоловіків та 74 роки для жінок у 2021 році, і за прогнозом – 57 та 71 рік у 2024 році відповідно), і те, що що 39.2% наших науковців вже віком понад 55 років, а група 65+ є найчисельнішою (22.5%), наслідки вже стають відчутними та будуть загострюватися в найближчі роки [6].
2. Недостатня кількість тих, хто їх має замінити. Кількість науковців віком 30-50 років вже менша за кількість їх старших колег, якщо враховувати майбутній очікуваний відтік кадрів в інші країни, перехід в інші галузі та інші втрати. Відповідно, заміни один до одного вже не відбудеться і це потягне за собою низку проблем, зокрема скорочення кількості робочих місць та закриття кафедр, яке вже почалося в 2023-2025 роках з закриттям кафедри астрономії в Миколаєві та де-факто закриттям кафедри теоретичної фізики і астрономії в Одесі.
3. Молоді науковці віком 20-30 років не зможуть повністю замінити досвідчених науковців віком 60+, тим самим компенсувавши нестачу астрономів віком 30-50. Вочевидь, 35-річний професор, який 15-20 років працював зі своїми старшими колегами, встиг перейняти від них значно більше знань, ніж студент, який встиг отримати лише 5 років навчання перед тим, як його наставник помер. Крім того, при різниці у віці понад 40 років вкрай відчутною стає різниця світоглядів, сприйняття інновацій та загалом використання технологій між студентом та ментором, що додатково ускладнює цей процес. Тож навіть якщо прямо зараз потроїти притік студентів на спеціальність «Фізика та астрономія», то повністю проблему це вже не виправить.

Окремим невідомим фактором є зменшення кількості новонароджених дітей. Згідно гендерно-вікового розподілу населення (станом на 2022 рік), на період 2020-2025 років припадає четвертий відголосок Другої світової війни, що проявляється у зменшенні кількості новонароджених дітей (через меншу кількість батьків з попереднього покоління) [8]. Прямо зараз поверх нього накладається ще й «нульовий» відголосок повномасштабного етапу російсько-української війни, через що народжуваність стала ще меншою. Відповідно, через 15-20 років, коли й без того гостро постануть описані вище проблеми, крім них буде ще й критичне зменшення кількості студентів. Ані держава загалом, ані ми, як окрема команда, ніяк не можемо вплинути на вирішення цих проблем, але принаймні ми знаємо про них заздалегідь і можемо думати над нашими підходами для мінімізації наслідків.

Частина 4. Аналіз якості статей та самоцитування

Крім питання кількості статей та кількості і продуктивності науковців, також постало питання якості, зокрема її об’єктивної оцінки. Суб’єктивні оцінки від науковців варіюються від вже «викопаної» помиральної ями до тверджень, що в нас найкраща та найпередовіша наука в світі. Крім того, оцінка власного внеску з боку науковців дещо завищена – мабуть, приблизно кожен другий вважає себе ледь не невизнаним нобелівським лауреатом. Подібна завищена самооцінка, як окреме явище, не є проблемою, однак в сукупності з іншими факторами ускладнює вирішення наявних проблем через складність їхнього визнання.

В наших науковців за 35 років дійсно були значущі відкриття та серед них дійсно були і є видатні постаті, втім їх відсоток явно менший, ніж заявляється самими дослідниками. Більш узагальнені оцінки, наприклад, з боку МОНУ, теж не дають однозначної та підтверджуваної фактами відповіді, і часто суперечать очевидним фактам, тому також не можуть вважатися об’єктивними оцінками ситуації.

Першим кроком до оцінки якості наукових статей було врахування кількості самоцитувань. Для однозначності трактування спочатку опишемо три ключові терміни:

• Цитування – коли один науковець у своєму поточному дослідженні використовує опубліковані раніше результати з дослідження інших авторів та вказує посилання на нього у списку літератури в своїй статті.
• Самоцитування – коли науковець посилається на свої попередні публікації в поточному дослідженні. Специфіка того, що вважається «своїм» попереднім дослідженням, дещо варіюється в залежності від країни, штату/провінції та чинного законодавства.
  • Ми в рамках цього дослідження зупинилися на визначенні, що самоцитуванням вважається ситуація, коли автор Іванов А. посилається на статтю, в якій серед авторів є Іванов А. Якщо на статтю Іванова А. посилається інший дослідник Петренко Б., то це самоцитуванням не вважається, навіть якщо вони працюють в одній науково-дослідницькій групі.
• Загальна кількість цитувань – сума кількості цитувань та самоцитувань.

Всі три показники можна рахувати як для окремих статей, так і як середнє значення для науковця за всю його кар’єру чи за певний проміжок часу. В NASA ADS вказується загальна кількість цитувань для кожної статті, а також можна подивитися загальну кількість цитувань та самоцитувань для кожного науковця. Кількість самоцитувань для кожної статті ми рахували самостійно, перевіряючи по списках статей і науковців, складених під час попередніх етапів дослідження.

Ключовим показником, який ми рахували, є відсоток самоцитувань:

Нормою вважається порядку 10% самоцитувань – це прийнятна межа, коли науковець проводить серію пов’язаних між собою досліджень і там, де доречно, використовує результати з попередніх статей. Невеликі перевищення цього показника досвідченими науковцями, наприклад у 12% не вважаються критичними, для студентів, в яких поки мало публікацій (5-7) навіть високі значення >50% не вважаються зловживаннями, якщо цей відсоток поступово зменшується. Однак суттєве (>20%) систематичне перевищення є індикатором того, що науковець займається «накруткою рейтингу», тобто посилається на максимальну можливу кількість власних публікацій задля збільшення загального лічильника цитувань. Тепер – результати нашого дослідження.

Середній (підкреслюємо – саме середній, не максимальний) відсоток самоцитувань по усіх наукових статтях з астрономії, опублікованих за 1991-2025 роки, склав 27%, за період з 2015-2025 роки – 37%. Для контексту – це один з найвищих показників у світі [7]. Якщо ж розглянути детальний розподіл, результати будуть наступними.

Рис. 8. Розподіл статей за відсотком самоцитувань (усі публікації, 1991-2025). Вертикальна вісь у логарифмічному масштабі.

Спочатку проаналізуємо розподіл статей. На графіку є два найвищі (з великим відривом) піки: 0% та 100%. Пік на 0% відповідає здебільшого статтям, в яких загалом нуль цитувань; лише 33% з них дійсно має принаймні одне цитування та нуль самоцитувань. Стовідсотковий пік – це статті, у яких усі цитування насправді є самоцитуваннями. В більшості випадків (36%) це всього одне (само)цитування, однак трапляються і значно більші кількості (наприклад, 12 таких статей мають від 51 до 80 самоцитувань).

Якщо відкинути статті з нульовою загальною кількістю цитувань (бо інакше буде ділення на нуль) і порахувати середнє значення по решті статей, то якраз вийдуть ті 27%, про які ми писали раніше (або 37%, якщо брати 2015-2025 роки). Тепер зверніть увагу, що для кожного відсоткового значення, крім 99%, є принаймні одна стаття, яка йому відповідає. Нагадуємо, що кількість цитувань та самоцитувань – це цілі числа. Тобто, якщо стаття має 97% або 99% самоцитувань – то принаймні 97 або 99 зі 100 цитувань є самоцитуваннями; якщо 98% – то принаймні 49 з 50-ти; якщо 96% – то принаймні 24 з 25-ти тощо. Тобто, високі показники цитувань окремих статей є майже повністю «накрученими» і таких статей з понад 80% самоцитувань було виявлено дуже багато – 1498 статей із 8373 публікацій.

Іншими словами, значна частина українських науковців систематично роками накручують собі рейтинги, а високі показники майже п’ятої частини статей взагалі є несправжніми. Можливість зробити висновки щодо реальної якості досліджень таких українських астрономів залишаємо за читачем.

Ключових причин таких показників, які в рази перевищують максимально допустимі в науковому світі, дві: бюрократія та відсутність мотивації робити більш якісні та значущі дослідження. Згідно Наказу Міністерства освіти і науки України «Методика оцінювання ефективності наукової (науково-технічної) діяльності наукових установ та закладів вищої освіти» №1485 від 21.10.2024 [9], при розрахунках продуктивності науковця використовується саме загальна кількість цитувань. Тобто, що цитування, що самоцитування зараховуються однаково. Як наслідок – суто з точки зору прикладених зусиль вигідніше написати 10 малозначущих статей і послатися в кожній з них на попередні, ніж 2-3 якісні публікації та чекати на справжні цитування.

По-перше, чи будуть цитування, залежить від багатьох факторів, а самоцитування залежать лише від того, скільки посилань на попередні статті дозволив додати рецензент (якщо такий є, бо часто українські науковці публікуються у нерецензованих виданнях). По-друге, на отримання справжніх цитувань треба час – результати дослідження можуть знадобитися іншим науковцям не одразу, а через кілька років. Також публікація статті з моменту подачі на рецензію зазвичай триває від 6 до 12 місяців, не враховуючи кілька місяців, а то й років на проведення самого дослідження. Тобто навіть якщо результати опублікованого дослідження одразу знадобилися іншим науковцям, до моменту появи справжніх цитувань пройде чимало часу. В той же час, самоцитування на попередні статті доступні одразу після публікації наступної. Тут стає важливим другий бюрократичний фактор – в річних звітах для університетів і вище від науковців вимагають вказувати показники саме нещодавно опублікованих статей. Як наслідок – статті просто не встигають отримати достатньої кількості цитувань за рік, що додатково змушує науковців «накручувати» самоцитування.

Частини 5–6. Науковий рейтинг

Результати попереднього розділу поставили під сумнів надійність стандартних метрик на кшталт індекса Хірша або загальної кількості цитувань для оцінки внеску науковців. Як наслідок, постало питання пошуку більш надійного та об’єктивного показника, який ми умовно назвали «науковий рейтинг». При розрахунку нам потрібно було врахувати наступні ключові фактори:

• Кількість цитувань (без самоцитувань). В будь-якому разі цей показник вказує на важливість дослідження принаймні для інших науковців, тож за відсутності беззаперечно кращих альтернатив будемо його використовувати, при цьому повністю виключаючи самоцитування, нівелюючи «накрутку» рейтингів.
• Кількість астрономів в галузі. Якщо стаття опублікована, наприклад, в Nature Astronomy – то незалежно від галузі і поточної кількості цитувань це величезне досягнення для науковця. Чим вищий рівень журналу – тим вищі вимоги до вмісту статей. Навіть якщо стаття поки що набрала мало цитувань через малу кількість дослідників в галузі, вона повинна отримати високу оцінку в нашому рейтингу.
• Вік статті. Астрономія – це наука, яка надзвичайно динамічно розвивається, відповідно дослідження в ній з часом застарівають або частково втрачають свою значущість. За першу чверть XXI століття було опубліковано більше наукових досліджень з астрономії, ніж збереглося за усю попередню історію людства. Чотириста років тому відкриття 10 змінних зір було тим, що сформувало цілу галузь астрономії; станом на 2026 рік їх відомо вже понад 10 мільйонів [10]. Те, що в 1950-х було докторською дисертацією, зараз вже не кожен рецензований журнал середнього рівня погодиться опублікувати у вигляді звичайної статті. Таку динаміку і поступове зростання рівня досліджень треба враховувати.

Оскільки індивідуальні показники для кожної статті дуже сильно відрізняються, було вирішено рахувати саме сукупний рейтинг для кожного науковця по усіх його/її наукових публікаціях. Для врахування усіх трьох факторів ми використовували формулу:

В цій формулі:

•  – кількість цитувань (без самоцитувань), які набрала стаття з моменту публікації.
•  – h-index журналу (середня кількість цитувань у статей, опублікованих в журналі); якщо значення не вказано на сайті журналу або в незалежних джерелах, то статті присвоювався показник 0.
•  – квантиль журналу – якщо журнал належав до 1 квантилю, то статті присвоювалась оцінка 4, якщо до 2 квантилю – 3 тощо. Якщо журналу не було в рейтингу, то статті присвоювалась оцінка 0.
•  – функція, яка враховує вік статті (t) з моменту її публікації. Ми вважаємо, що кожна стаття має гарантований «термін придатності» у 5 років, однак далі її актуальність поступово спадає з «періодом напіврозпаду» актуальності (T) в 10 років.

Таким чином, високий рейтинг отримують науковці, які:

1. Регулярно публікуються в високорівневих виданнях (незалежно від тематики)
2. Мають визначні дослідження з дуже великою кількістю цитувань.
3. Багато років стабільно публікують відносно якісні статті.

Водночас, науковці, які мають значний відсоток самоцитувань або давно перестали регулярно публікувати нові актуальні дослідження, автоматично втрачають провідні позиції в рейтингу. Велика кількість публікацій все ще є суттєвою перевагою, однак вона перестає бути вирішальним фактором на відміну від стандартного рейтингу, де старші науковці з великою кількістю публікацій майже завжди мають багаторазову перевагу. Проведемо аналогію: пересічний читач цього дослідження навряд чи пережене Усейна Болта, біжучи дистанцію в 100 метрів, якщо обидва стартуватимуть одночасно. Водночас, якщо навіть людина пересічної статури розпочне біг на 20-30 секунд раніше – то явно перетне лінію фінішу першою, хоча насправді це ж не є чесне порівняння. Іншими словами, в стандартних наукометричних рейтингах, науковці, які просто народилися раніше, в переважній більшості випадків вже автоматично мають колосальну перевагу над молодими колегами, незалежно від реального співвідношення їх результативності. Це одна з причин, чому ми не використовували стандартні показники, такі як індекс Хірша.

В нашому підході молоді науковці (в середньому) також не матимуть явної переваги над старшими колегами (загальна кількість статей все ще має значення), однак значущість їхніх результатів при такому розрахунку буде трохи вищою, ніж при стандартному підході, що в перспективі може надати їм більше можливостей себе проявити.

Вочевидь, запропонований метод розрахунку значно складніший та вимагає більшої кількості інформації і зусиль, ніж стандартний індекс Хірша чи підрахунок загальної кількості цитувань. Водночас, він дозволяє виявляти тих, хто тут і зараз має найбільший потенціал продовжувати наукові дослідження та за сприятливих умов може суттєво вирости як по якісних показниках, так і по кількісних. В умовах вкрай обмежених фінансових ресурсів як держави, так недержавних установ коректний розподіл пріоритетів дуже потрібен задля максимізації результату.

Вибір коефіцієнтів у формулі є найбільш суб’єктивною частиною цього дослідження. Враховуючи, що і квартиль журналу, і кількість цитувань типової наукової статті, і h-індекс журналу – це числа одного порядку (менше 10), ми вирішили не додавати вагові коефіцієнти до них. Проміжки часу «гарантованої придатності» та «напіврозпаду актуальності» базуються на тому, що статті з астрономії відносно швидко застарівають і кожні 10 років кількість опублкованих в світі статей збільшується в середньому на 50%. Також приблизно кожні 10 років з’являється нова технологія для проведення спостережень, аналізу даних або фізико-математичного моделювання. Водночас, допоки не з’явилося нових досліджень по тому самому об’єкту або явищу, результати попередньої публікації можна вважати актуальними. Порахувати цей проміжок часу по усім галузям астрономії з нашими ресурсами виявилося неможливим, зокрема через загальну кількість у 1.8 мільйони наукових публікацій тільки за XXI століття та складність автоматичного визначення деталізованої тематики кожної з них. Тому ми дійшли внутрішнього консенсусу, що більшість статей є актуальними принаймні 5 років. Так, теорія відносності Ейнштейна є актуальною вже понад століття, а закони Ньютона – понад 350 років, втім такі фундаментальні речі є радше унікальними виключеннями.

Результати наших розрахунків (без конкретизації прізвищ) представлені на графіках нижче.

Рис. 9. Залежність наукового рейтингу українських астрономів від кількості публікацій (логарифмічна шкала).

Рис. 10. Залежність наукового рейтингу українських астрономів від віку науковця (логарифмічна шкала рейтингу науковців).

Рис. 11. Розподіл кількості науковців за науковим рейтингом.

Як бачимо з рисунку 9, рейтинг науковця все ще залежить від кількості опублікованих статей і досвіду науковця – чим більша кількість публікацій, тим вищий рейтинг, що логічно. Однак, на відміну від індекса Хірша, зростання вже не настільки стрімке, бо з часом актуальність статей падає.

Аналізуючи рис. 10, як і зазначалося, старше покоління науковців все ще має явну і безсумнівну перевагу над науковцями-початківцями віком 20-25 років, однак в цьому форматі рейтингу вже є окремі науковці віком 30-40 років з рейтингом 80+. І водночас, в будь-якій віковій категорії є астрономи з дуже низьким рейтингом (5 або менше). Подальше спадання рейтингу найстарших науковців (понад 80 років) пов’язане з віком їхніх статей – в них чимало статей, написаних ще до 2000 року, і часто відсутні нові публікації. Враховуючи «коефіцієнт актуальності» f, вплив старих статей знижується при обчисленні рейтингу.

Тепер розглянемо рис. 11:

• Лише невелика кількість науковців (11) мають рейтинг понад 200 балів – це професори віком понад 60 років, які активно публікувались разом зі своїми студентами кафедр. Їх статті регулярно приймають до журналів середнього та високого рівня, і більшість з цих публікацій поступово набирає від кількох до кількох десятків справжніх цитувань. Тобто, високий рейтинг є виправданим. Чи дійсно кожен з цих професорів докладає зусиль для проведення кожного опублікованого дослідження, достеменно невідомо, однак, враховуючи якість кінцевого результату – цілком ймовірно.
• Наступна категорія – 128 науковців, які отримали рейтинг 50+ балів (включаючи 11 з рейтингом 200+). Здебільшого це також науковці віком 60+, які багато років працюють в університетах, втім серед них вже є молодші астрономи віком 30-40 років. В більшості випадків вони регулярно публікують значущі дослідження у виданнях середнього та високого рівня. Однак, серед них також трапляються випадки суттєвого накручування кількості самоцитувань.
• Від 10 до 50 балів набрало близько 433 науковців – серед них вже є чимало молодих астрономів, які здебільшого публікували невелику кількість статей, проте, як правило, в якісних, міжнародно визнаних журналах.
• 2349 особи мають рейтинг від 0 до 1 балів – це астрономи, які загалом публікували 1-2 статті за все життя.

У нас дійсно є видатні науковці, які мають чималий досвід і використовують його на повну, дійсно публікуючи значущі результати своїх досліджень, і вони заслужено отримують високі рейтинги. Втім, є й інша сторона медалі. Хай навіть доволі високий рейтинг у 50 балів не вводить вас в оману, оскільки щоб набрати 50 балів, достатньо публікувати 1 статтю на рік, яка в середньому набирає 3 справжні цитування. А рейтинг 50+ балів здобули лише 128 науковців за весь період з 1991 по 2025 роки (із 6689, тобто ~2%). В тотальної більшості українських астрономів (98%) немає навіть таких результатів, і далеко не всі з них – студенти, які написали 1 статтю і пішли з астрономії.

Є і ще один аспект – переважна більшість із 128 астрономів з найвищим рейтингом мають вік 60+ років, подекуди 70+. Впродовж наступних 10-20 років більшість з них або вийде на пенсію, або помре від старості. Тобто, в найближчі два десятиліття ми ризикуємо втратити більшість наших найдосвідченіших та найпродуктивніших науковців без гарантії, що хтось з молодших науковців встигне прийти їм на заміну і що ця заміна буде такою ж якісною.

Частина 7. Наукові групи

Науковці часто проводять дослідження не самостійно, а комбінуючи свої знання і навички зі своїми колегами, щоб отримати кращий та більш комплексний результат. Так утворюються наукові групи. Вони бувають як тимчасові, які існують кілька років впродовж якогось проєкту і потім повністю розпадаються, так і постійні, які подекуди існують десятиліттями. Відповідно, є сенс розглядати науковий рейтинг українських астрономів не тільки поодинці, а й в контексті наукових груп.

У ході дослідження були спроби виділити постійні наукові групи, які існують станом на 2025 рік. Критеріями потрапляння науковців в певну групу були:

• Наявність більше аніж 5 опублікованих статей протягом 2019-2025 року (тобто в середньому 1 стаття на рік). Якщо кількість опублікованих статей за досліджуваний період є меншою за 5, то в список наукової групи такі науковці не включались, оскільки це не активні астрономи.
• Хоча б ⅓ статей є спільною з іншим учасником наукової групи.
• Щоб сформувати групу, потрібно принаймні двоє науковців.
• Склад групи може змінюватися з часом, ми включали до розрахунків усіх учасників, що перебували в групах станом на 2019-2025 роки.

Вдалось виділити 24 такі групи з кількістю учасників більшою за 2 (з них 10 – більше за 4 учасника). Частою була ситуація, за якої найбільш продуктивні 2-3 учасника групи публікували в рази більшу кількість статей за решту інших. Нижче в таблиці наведено 10 наукових груп з найбільшим кумулятивним рейтингом.

Табл. 3. Наукові групи з найбільшим кумулятивним рейтингом.

Через малу кількість наукових груп не вдалося зробити однозначних висновків щодо того, що робить їх успішними та які фактори впливають на сукупну продуктивність їхніх учасників. Точно можна сказати, що кількість людей та кількість опублікованих наукових статей не є вирішальними факторами (адже першу сходинку займає група з невеликою кількістю людей та публікацій), втім це питання потребує більш детального аналізу, який може бути темою одного з подальших досліджень.

Частина 8. Анкетування студентів

В рамках дослідження було проведено анкетування студентів щодо якості викладання на спеціальності Е5 «Фізика та астрономія» в різних університетах України. Зазначимо, що отримані результати не можна вважати репрезентативними, оскільки опитування пройшло лише 11 осіб з трьох ВНЗ, втім вони дають можливість окреслити можливі проблеми, детальний розгляд яких також може стати темою одного з майбутніх досліджень.

ВНЗ, в яких навчались респонденти, були: КНУ імені Тараса Шевченка (6 респондентів), Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (4 респонденти) та Одеський національний університет імені І.І.Мечникова (1 респондент).

З результатів опитування можна виділити наступні проблеми:

• В Україні залишається проблема з нестачею навчальної літератури українською мовою. Студенти змушені або самостійно здійснювати пошук літератури англійською мовою, або користуватись російськомовною літературою (останнє є абсолютно неприйнятним в сучасних реаліях).
• Навчальна програма потребує оновлення. Деякі респонденти також зазначали недостатню кількість практики.
• Середня або низька співпраця з закордонними університетами – академічна мобільність не заохочується з боку університету, що, в свою чергу, позбавляє студентів можливості отримати практичний досвід в безпечних умовах. 
• Проблемою також є низькі заробітні плати для фізиків та астрономів: як результат, частина випускників змінює спеціальність та йде в ІТ.

Серед позитивних відгуків, респонденти відмітили загалом високу якість викладання фізики та астрономії в деяких навчальних закладах.

Частина 9. Автоматизація, щорічні оновлення та подальший розвиток дослідження

Перші спроби здійснити це дослідження розпочалися ще в 2025 році. Відтак, на початку були доступні дані лише до 2024 року та початок 2025 р. Враховуючи, що частина журналів публікується лише 1-2 рази на рік, загальні дані могли не відображати повної картини. Відтак, по завершенню дослідження, в березні 2026 року були довивантажені дані за 2025 рік та була здійснена перевірка та оновлення рейтингів науковців.

Надалі планується щорічне оновлення даного дослідження (приблизно в червні, щорічно) за таким алгоритмом:

• Вивантажити всі статті з українською афіліацією хоча б одного автора за досліджуваний рік;
• Визначити категорії цих статей вручну. 
• Перевірити список авторів – можливо, додадуться нові варіації ініціалів вже наявних науковців або повністю нові науковці, які не публікували статті раніше;
• Оновити рейтинг IF-фактору та SJR для журналів;
• Оновити кількість цитувань та самоцитувань для статей;
• Оновити рейтинг науковців; 
• Проаналізувати зміни;
• Зробити загальні висновки. 

Починаючи з наступного року, ми плануємо активніше використовувати результати роботи Архівного відділу CSF. Наразі в дослідженні використовувались лише статті, опубліковані на NASA ADS. Разом із тим, є чимало статей, опублікованих на інших платформах (наприклад, Research Gate), або не опублікованих узагалі. Наразі Архівний відділ займається пошуком та збереженням таких статей, відтак надалі ми зможемо включати ці статті і до цього дослідження. Однак процес їх пошуку та сканування потребуватиме, без перебільшення, років роботи.

Також в подальшому результати даного дослідження можна поєднати з результатами двох інших досліджень Аналітичного відділу щодо астрономічної освіти за кордоном та розвитку астрономічної науки в світі. В результаті можна буде розробити рекомендації щодо покращення астрономії в Україні.

Також методологію, зокрема формули для обчислення наукового рейтингу, можна буде використовувати для аналогічних досліджень стану астрономії в інших країнах, щоб провести порівняльний аналіз.

Загальні висновки

В даному дослідженні ми аналізували поточний стан та історію астрономічної науки в Україні. Ми провели демографічний аналіз, обчислили ключові показники та розподіли, запропонували новий, більш об’єктивний, підхід для розрахунку рейтингу науковців на основі відкритих даних, а також провели опитування серед студентів та випускників спеціальності «Фізика та астрономія».

На основі нашого дослідження можна зробити такі висновки:

• Загальна кількість науковців та щорічних публікацій в українській астрономії зменшується рік до року, ця тенденція є стабільною, починаючи з 2013 року, і суттєво загострилася, починаючи з 2022.
• Кількість студентів, які вступають на освітню програму «Фізика та астрономія» є низькою та недостатньою для підтримки астрономії на поточному рівні, не кажучи вже про її розвиток.
• Наше опитування серед колишніх студентів також показало, що однією з поточних проблем в університетах є застаріла програма та недостатній рівень заохочення студентів до роботи саме в сфері астрономії в подальшому.
• Спостерігається значне старіння наукової спільноти: якщо у 2005 році астрономи закінчували свій науковий шлях приблизно в 70 років, то станом на 2026 рік частина науковців продовжує працювати навіть у поважному віці 80 років. Майже 40% усіх астрономів станом на 2025 рік має вік 60+ років, при цьому частина з них зберігає високу продуктивність.
• Вже помітна наявність розривів у передачі досвіду від старшого покоління до молодих науковців через недостатню кількість останніх. В подальшому кількість розривів має тенденцію до зростання.
• Присутні численні бюрократичні, фінансові та інші перепони на науковому шляху астрономів, які суттєво, в рази, знижують продуктивність.
• Зокрема через перелічені проблеми українські науковці вимушені масово та систематично накручувати кількість самоцитувань.
• Як наслідок – реальні показники результативності українських науковців виявилися значно нижчими за наші початкові очікування та неспівставно нижчими за їх власні оцінки.
• У нас все ще є доволі сильні галузі в астрономії, які попри всі проблеми «тримаються на плаву», для їх розвитку потрібно вкладати чимало ресурсів. У нас також є видатні науковці, які досі продовжують робити чималий внесок в українську науку, однак їх кількість значно менша, ніж ми очікували і ніж стверджували самі науковці.

Підсумовуючи: українська астрономічна наука перебуває у стані активної рецесії і якщо все залишити так, як є – то за нинішніх показників через 12-15 років в нас залишиться НУЛЬ науковців-астрономів.

Що ми можемо вдіяти в поточній ситуації – питання відкрите. На деякі фактори, такі як гостра демографічна криза, наразі практично неможливо вплинути ані на рівні держави, ні тим паче відносно невеликої команди людей. Частина питань вирішується виключно на рівні МОНУ і (в окремих випадках – Верховної Ради). Те, що може зробити МОНУ і що не потребує великої кількості грошей – це переглянути та оновити катастрофічно застарілу нормативно-правову базу та оновити програму навчання на спеціальності «Фізика та астрономія». Також, якщо є можливість (враховуючи кредит на 90 мільярдів євро від Європейського Союзу), підвищити заробітну плату викладачам університетів, збільшувати кількість міжнародної співпраці та спробувати залучати міжнародні інвестиції. Це все одно реформа не на один рік, але якщо не почати зараз, то колись потім може бути пізно. 

З боку нас, як організації, основний акцент буде на навчання майбутнього молодого покоління астрономів, заохочення якомога більшої кількості людей до вступу на спеціальність «Фізика та астрономія» та надання їм необхідних знань та навичок для перших кроків у науковій кар’єрі. Це те, що ми вже зараз реалізовуємо в рамках наукових проєктів серій «Мисливці за зорями» та «AstroLab», а також плануємо масштабувати впродовж наступних років. Також в певний момент часу ми почнемо надавати фінансову допомогу українським науковцям, конкретно – забезпечувати їх усім необхідним обладнанням для більш продуктивної і комфортної (наскільки це можливо) наукової роботи.

Зміни, внесені в нашу стратегію

1. Як ключовий аспект стратегії закріплюється залучення до астрономії молоді шляхом проведення наукових досліджень різного ступеня складності та заохочення їх до подальшого вступу на спеціальність «Фізика та астрономія», в ідеалі – в Україні.
2. Початково надання допомоги українським науковцям планувалося здійснювати на рівні обсерваторій, кафедр тощо. Після дослідження ми вирішили змінити підхід і надавати допомогу конкретним науковцям і в перспективі – науковим групам (коли детальніше дослідимо ключові фактори їх успішності), незалежно від прив’язки до певної установи.
3. Порядок надання допомоги буде в першу чергу визначатися за розрахованим нами рейтингом конкретного науковця або групи.
4. Усі аспекти цього дослідження, зокрема рейтинги науковців, потрібно регулярно оновлювати, над чим ми вже працюємо.
5. Як і будь-яке дослідження, крім відповідей на поставлені на початку питання, воно породило ще ряд питань, які в свою чергу переросли в ряд додаткових точкових досліджень, які наразі тривають і результати яких будуть з часом опубліковані на нашому офіційному сайті.

Джерела

1. NASA Astrophysics Data System. URL: https://ui.adsabs.harvard.edu. 
2. NASA ADS. NASA Astrophysics Data System, запит «collection:astronomy aff:"Ukraine" year:(1991-2025)». URL: https://ui.adsabs.harvard.edu/search/fq=%7B!type%3Daqp%20v%3D%24fq_database%7D&fq_database=(database%3Aastronomy%20OR%20database%3Aphysics)&q=collection%3Aastronomy%20aff%3A"Ukraine"%20%20year%3A(1991-2025)&sort=date%20desc%2C%20bibcode%20desc&p_=0.
3. Charmandaris V. ASTRONOMY, ASTROPHYSICS & SPACE PHYSICS IN GREECE. Organizations and Strategies in Astronomy. 2006. URL: https://arxiv.org/pdf/physics/0604144. 
4. Kwiek M., Roszka W. The young and the old, the fast and the slow: a large-scale study of productivity classes and rank advancement. Studies in Higher Education, 49(11). 2024. URL: https://doi.org/10.1080/03075079.2023.2288172. 
5. ЄДИНА ДЕРЖАВНА ЕЛЕКТРОННА БАЗА з питань ОСВІТИ. Реєстр суб’єктів освітньої діяльності. URL: https://registry.edbo.gov.ua/opendata/entrant. 
6. Про схвалення Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.09.2024, № 922-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-2024-%D1%80. 
7. Baccini A., Petrovich E. A global exploratory comparison of country self-citations 1996-2019. PLoS ONE 18(12). URL: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0294669. 
8. Демографічний щорічник «Населення України», таблиця 1.12 // Держстат України. URL: https://stat.gov.ua. 
9. Методика оцінювання ефективності наукової (науково-технічної) діяльності наукових установ та закладів вищої освіти в частині провадження такими закладами наукової (науково-технічної) діяльності за окремими науковими напрямами під час проведення державної атестації: Наказ Міністерства освіти і науки України від 2024 р. URL: https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/regulatorna_dijalnist/2024/Oprylyudn.proyektiv.rehulyat.aktiv.2024/08/21/metodyka-otsinyuvannya-efektyvnosti-naukovykh-ustanov-doopratsovanyy-21082024.pdf. 
10. The International Variable Star Index. URL: https://vsx.aavso.org/.